Родичам

Співзалежність
це спотворення відносин близьких людей, викликане залежністю одного з них від алкоголю, наркотиків або гри. Виражається в тому, що співзалежний людина втрачає своє власне життя і починає жити життям залежного близького, намагаючись захистити його від вживання. Для цього співзалежний людина безуспішно намагається контролювати близького, стає жертвою його поведінки, відчуває багато горя і руйнує своє життя, тим самим допомагаючи залежності близької безперешкодно розвиватися.

Характеристики співзалежності

Низька самооцінка

У свідомості і лексиконі співзалежних з низькою самооцінкою домінують численні «я повинна», «ти повинен», «як я повинна поводитися з моїм чоловіком?» Співзалежні соромляться пияцтва чоловіка, але також соромляться і самих себе. Низька самооцінка рухає ними, коли вони прагнуть допомагати іншим. Не вірячи, що можуть бути улюбленими й потрібними, вони намагаються заробити любов і увагу інших і стати в сім’ї незамінними.

Компульсивний бажання контролювати життя інших

Співзалежних дружини, матері, сестри хворих із залежністю – це контролюючі близькі. Вони вірять, що в змозі контролювати все. Співзалежних впевнені, що краще за всіх в родині знають, як повинні розвиватися події і як повинні поводитися інші члени. Соеавісімие намагаються не дозволяти протікати подіям природним шляхом, не дозволяти іншим бути самими собою. Для контролю над іншими співзалежних використовують різні засоби – загрози, умовляння, примус, поради, підкреслюючи тим самим безпорадність оточуючих ( «чоловік без мене пропаде»).

Бажання піклуватися про інших, рятувати інших

Турбота про інших перехльостує розумні і нормальні рамки. Відповідне поведінку випливає з переконаності співзалежних в тому, що саме вони відповідальні за почуття, думки, дії інших, за їх вибір, бажання і потреби, за їх благополуччя або недолік благополуччя і навіть за саму долю іншої людини.

Почуття

Багато вчинки співзалежних мотивовані страхом, який є основою розвитку будь-якої залежності. Страх зіткнення з реальністю, страх бути покинутою, страх, що трапиться найгірше, страх втрати контролю над життям і т. Д. Коли люди знаходяться в постійному страху, у них з’являється прогресуюча тенденція до ригідності ( «негнучкості») тіла, духу, душі . Страх сковує свободу вибору. Крім страху у співзалежних можуть переважати в емоційній сфері та інші почуття: тривога, сором, вина, тривале відчай, обурення і навіть лють.

Заперечення

Заперечення допомагає співзалежних жити в світі ілюзій, оскільки правда настільки болюча, що вони не можуть її винести. Найяскравішим прикладом легковір’я, в основі якого лежить заперечення проблеми, є ситуація, коли дружина хворого алкоголізмом продовжує десятиліттями вірити, що він кине пити, і все само собою зміниться. Співзалежних заперечують у себе наявність ознак співзалежності. Саме заперечення заважає мотивувати їх на подолання власних проблем, попросити допомоги, затягує і ускладнює хімічну залежність у близького, дозволяє прогресувати співзалежності та тримає всю сім’ю в дисфункціональному стані.

Часто батьки наркомана, алкоголіка, гравця заперечують наявність в сім’ї проблеми, хоча самі не в змозі впоратися з ситуацією, що склалася. У сім’ї, де є залежний, люди змушені пристосовуватися до обставин, не жити, а виживати, не відчувати, а реагувати на слова і вчинки близьких. Ідуть відкритість і довіру. Звичний поведінка, вироблений стиль спілкування один з одним не спрацьовують. Дії залежної людини спрямовані на те, щоб витягнути гроші з близьких, приховати своє вживання, виправдати свою дивну поведінку і зовнішній вигляд, раптові зникнення, безвідповідальність, приховати брехню; уникнути скандалів, нотацій, тиску оточуючих і т.п. Чим далі розвивається залежність, тим більш грубими стають його маніпуляції, агресивніше дії, очевидніше брехня.

Родичі, навпаки, прагнуть всіляко проконтролювати його вживання, запобігти його, звести до мінімуму руйнівні наслідки прийому наркотиків, алкоголю або гри своїм близьким. Їм потрібно передбачити дуже багато, вони постійно напоготові: де він знаходиться, з ким зустрічається, чому запізнюється, які у нього зіниці і так далі. Треба залагодити його проблеми на роботі, а то сім’я втратить джерела доходів; в інституті чи школі, інакше виженуть; вирішити проблеми з правоохоронними органами; роздобути грошей на чергове лікування. При цьому багато членів сім’ї намагаються «тримати марку», щоб сусіди, друзі або інші родичі не здогадалися про жах, що коїться в їхньому будинку.

За місяці і роки зіткнення з залежністю нові сімейні правила закріплюються намертво. Після сильної струсу сім’я знаходить рівновагу вже в цих важких умовах. Щоб зберегти якусь подобу спокою, люди звикають не довіряти, контролювати, витісняти свої почуття, тому що вони дуже важкі. Починає працювати правило: «Не вір, не відчувай, не говори».

Залежність від хімічних речовин і Гри є сімейним захворюванням. Так як всі члени сім’ї виявляються втягнутими у вир проблем залежної людини, жертвуючи своїм часом, планами, цінностями і т.д., і в кінцевому підсумку вся сім’я так чи інакше отримує «букет» проблем і вже не може служити опорою залежній людині на шляху одужання. За статистикою більше 70% зривів відбувається саме через не опрацьованих сімейних відносин.

Що відбувається коли наркоман, алкоголік або ігроман, нарешті, починає стійко одужувати? Він вчиться жити тверезо. Вчиться жити заново. У ньому відбуваються великі зміни. Не треба більше брехати, змінюється спосіб життя, коло знайомств. Щоб справлятися з тягою до наркотику і алкоголю або грі, він вчиться усвідомлювати і виражати свої почуття. Якщо у родичів не відбувається такого ж процесу усвідомлення своїх проблем і зміни старих моделей поведінки, вони можуть виявитися абсолютно не готовими до змін свого близького.

Відбувається сумна річ: чи не готові до змін близькі, живучи за колишніми правилами, самі того не усвідомлюючи, намагаються повернути випадає елемент в свою систему. Наприклад, як і раніше проявляючи сильну недовіру, намагаючись контролювати життя залежного і вирішуючи за нього його проблеми, ніж провокують сплеск сильної образи і роздратування у одужує наркомана, алкоголіка чи гравця, який сам ще тільки вчитися звертатися зі своїми почуттями. Наслідок цього – емоційний зрив, а можливо і повернення до вживання.

Зрозуміло, поведінку одужує наркомана – це його відповідальність, але оточуючі можуть або допомогти йому, або сильно ускладнити процес одужання. Тому дуже важливо щоб в процес одужання були включені всі члени сім’ї. Атмосфера в родині – це спільна творчість.

Тому особливого значення в реабілітаційній програмі відводиться сім’ї, яка розглядається нами як система, цілісний організм, де у виникненні, розвитку проблемної ситуації, так чи інакше, беруть участь всі члени сім’ї. Навчитися жити з тверезим членом сім’ї – проблема, яку дуже часто недооцінюють.

На всіх етапах перебування пацієнта в реабілітаційному центрі його рідними надається комплексна допомога. Завдання програми для близьких – надати необхідні знання про хвороби, розкрити психологічні особливості особистості близької людини і їх динаміки в процесі реабілітації. І головне – навчити, як краще поводитися з видужують близьким після того як він покине стіни нашого центру, як налагодити відносини і побудувати гармонійне життя. Про те, як чинити в складних ситуаціях, як вийти зі стресу, справлятися з гнівом, образою, недовірою, як уникати депресій, жити цікавим і наповненим сенсом життям.