Залежним

Момент, коли колешся не для того, щоб тобі стало добре, а щоб не було погано, настає дуже швидко. Едіт Піаф

Залежність
це хвороба, що формально було визнано досить давно, але насправді до сих пір багато лікарів вважають її моральним потворністю, пороком, слабоволием, невихованістю і т. Д. Відгомони цього обивательського думки добре чутні сьогодні в позиції суспільства по відношенню до алкоголіку або наркоману: його треба ізолювати і перевиховати. Уже навіть просто неуспішність цієї позиції повинна була б наштовхнути на просту думку – як же це ми їх виховуємо-виховуємо, а вони ніяк не перевиховуються? Уявіть собі, що ви перевиховувати хворого на туберкульоз: кашляти не можна, всіх перезаразішь. Не сміти! Як не соромно! – І що ж, кашель пройде, хворий одужає? Приблизно цим же методом діяли майже всю історію людства, наркотики відомі з найдавніших часів – і намагаються діяти до цього дня.

Фізіологія
Фізична залежність – це фізіологічна потреба організму в наркотиках (будь-яких психоактивних речовин, які змінюють свідомість, настрій і поведінку людини). У процесі розвитку наркоманії біохімія людини переходить на інший режим роботи і коли наркотики перестають надходити в організм, людина переживає найтяжчий стан – ломку, синдром відміни або абстиненцію, коли організм вимагає те, чого йому бракує і вкрай необхідно для життєдіяльності.
І потреба в наркотику і “ломка” в його відсутність ніяк не залежать від волі людини, друзів, наявності або відсутності грошей, друзів, від рис його характеру або властивостей його особистості. Точно так же, як діарея і нежить не залежить від його бажання або небажання або від сили волі.
Чому це відбувається? Щоб розібратися, необхідно зрозуміти, як функціонує організм людини.
Наш організм – це складна система, що працює як єдине ціле. Ця система утворена багатьма взаємодіючими рівнями: клітини в сукупності утворюють тканини, з тканин сформовані органи, а органи об’єднуються в єдину систему-організм. І взаємозв’язок і взаємодія всіх рівнів і елементів цієї складної системи здійснюється за допомогою нервової системи. Центральна нервова система складається з головного і спинного мозку, від якого відходять нерви до всіх тканин і органів, за якими кожна мить часу передається інформація у вигляді імпульсів до всіх тканин і органів. Ці імпульси передаються від одного нейрона (клітини головного мозку яких близько 20 мільярдів) до іншої за допомогою речовин-нейротрансмітерів або нейромедіаторів. Деякі з цих речовин передають імпульси збудження, деякі відповідають за гальмування, а деякі відповідають за відчуття комфорту і задоволення.
Для розуміння механізмів розвитку наркоманії основне значення мають такі медіатори – серотанін, дофамін і ендорфін. Часто їх називають гормонами щастя і об’єднані в систему задоволення людини. За своєю дією і хімічній формулі ці речовини дуже схожі з наркотиками різних груп. Вони, як і наркотики, відповідають за приємні відчуття і емоції, які відчуває людина.
Рано чи пізно все люди зустрічаються з наркотиками і алкоголем.По офіційною статистикою 60% людей, що дожили до віку 40 років пробували незаконні наркотики і 100% людей мають досвід споживання алкоголю (наркотик, який в нашій країні узаконений). І ті, у яких був порушений біохімічний баланс ЦНС вперше відчувають себе добре лише спробувавши алкоголь або наркотик, тому, що будь-яка з наркотичних речовин прямо або побічно «нормалізує» рівень «гормонів щастя».
Якщо система цінностей таку людину приймає цей спосіб «нормалізації» життя, то дуже скоро він перетворюється в наркомана або алкоголіка.
Коли людина вживає наркотики, він ззовні отримує те, чого йому не вистачає всередині. Відбувається різкий викид в кров гормонів щастя і мозок починає пристосовуватися до цього за рахунок розростання кількості приймаючих ендорфіни рецепторів. Більш того, з часом всі органи звикають функціонувати тільки при наявності наркотиків, так як ЦНС відповідає за управління, регуляцію і координацію роботи всіх органів і систем. Так як мозок отримує величезну кількість наркотиків ззовні або звикає до постійної найсильнішої стимуляції, то з часом припиняє вироблення власних гормонів щастя.
Як тільки речовина припиняє надходити, в організмі відбувається потужний збій – настає синдром відміни або ломка. Органи не можуть нормально функціонувати, а «голодні» рецептори вимагають нової дози речовини. Так як своїх наркотиків не виробляється (або виробляється вкрай мало), то людина впадає в найтяжчий стан: болі, найсильніші депресії, відсутність сил, відчуття порожнечі, безглуздості, страх, тривоги напруга, почуття провини і так далі. Якщо припинити прийом наркотиків, то через якийсь час вироблення власних ендорфінів налагодиться. Але механізм залежності вже запущений, і перша ж доза речовини навіть після тривалого утримання викличе необоротну ланцюгову реакцію і новий виток розвитку наркоманії.
Чи винен наркоман, що захворів? Не більше, ніж людина, яка зламала ногу: навіщо пішов по слизькому місця, навіщо надів цю, а не іншу взуття, навіщо взагалі сьогодні вийшов з дому … Який сенс зараз в звинуваченнях? Вимагати, щоб нога негайно зрослася? Точно такий же, як і аналогічні звинувачення і вимоги до наркоману. Замість звинувачень потрібна допомога.

2. Психологія
Сучасна медицина навчилася чудово знімати фізичну залежність від наркотиків і знімати гостру абстиненцію (ломку). Проблема в тому, що нерідко і самими наркоманами, і їх родичами, а іноді навіть і “фахівцями” це тимчасове полегшення і зняття наслідків наркоманії приймається за одужання від наркоманії. За таке «лікування» платять величезні гроші, на нього покладають великі надії, але, на жаль, все виявляється марним. Благополучно переживши скасування і “ломку”, наркоман дуже скоро повертається до вживання наркотиків.
Це відбувається не тому, що мама не вела себе так, як хотілося б наркоману, не тому, що тато відразу після лікарні не подарував синові машину, не тому, що «зустрів одного», а тому, що крім фізичної, у нього є ще і психічна залежність від наркотиків.
Коли ми говоримо про змінену психології залежної людини, ми маємо на увазі зміни в трьох сферах: почуття, думки і поведінку.

Жити в постійній гонці за наркотиком і втечу від реальності страшно. Вмирають друзі, власне здоров’я погіршується з кожним днем.
Попереду маячить незавидна перспектива: в’язниця, психіатрична лікарня, самотність. Все більше і більше ступінь падіння, втрати слідують одна за одною, йдуть близькі люди, почуття провини і образи змінюють один одного. Часом з’являється безсилий гнів: хтось повинен бути винен в тому, що це все сталося саме зі мною! У тому, що мені зараз, в цю хвилину погано! Агресія, словесна або фізична, дістається найближчим, хто ще залишився поруч: мамі, кішці – і знову спочатку все той же коло хворобливих відчуттів. Довго так жити важко, і залежна людина виробляє захист: він просто їх не відчуває, як би витісняє їх зі своєї свідомості. Але одночасно з ними він втрачає і інші: радість. умиротворення, співчуття, жалість, ніжність … Це ціна витіснення емоційної болю. Залишається внутрішня пустота. Алкоголізм і наркоманія – хвороба заморожених почуттів.
Такій людині дуже важко і навіть небезпечно жити, адже почуття несуть нам інформацію про світ навколо і нас самих – тут же людина виявляється сліпий. Він живе в іншому, нереальному світі своїх фантазій, підозр і незрозумілою нам логіки, і з ним дуже важко взаємодіяти. Саме це і створює абсолютно немислиме самотність. Наркоман або алкоголік – пустеля без краплі почуттів в ній. Без цієї цілющої сили відносини людей вмирають. Втім, іноді пригнічені почуття вибухово виходять на поверхню, Без видимої явної причини раптом вибух люті, ненависті, страху захльостує все навколо. Сам наркоман лякається цього, і є надійне перевірене “засіб” від болю – наркотик. Коло замкнулося, і все триває з наростаючою силою.
Життя котиться вниз, і сама людина безсилий зупинити цю божевільну гонку. І тоді, захищаючись, він говорить: “все в порядку! Нічого поганого не відбувається! Це неправда – я завтра захочу, і сам справлюся. Я просто ще по-справжньому не захотів. Завтра …” Він говорить так не тільки тим, хто намагається до нього достукатися, але в першу чергу і самому собі.

3. Люди навколо
У кожної людини є соціальне оточення. Існують різні верстви соціуму які ближче або далі оточують кожної людини-хворого або здорового, хочемо ми того чи ні.
Відносини на роботі, в інституті, школі, відносини з сусідами, відносини з усіма людьми, оточуючими наркомана або алкоголіка – ось соціальний аспект цієї хвороби.
Якщо у будь-якої людини виникають «нерозв’язні» завдання хоча б в одній зі сфер соціального життя, то це призводить до стресу. Якщо людина вирішує проблему-стрес був коротким і людина знайшла нові навички – став мудрішим, сильнішим, добрішим. Якщо людина йде від проблем, відвертається і не вирішує їх, то стрес стає тривалим, проблеми накопичуються, напруга всередині зростає.
Залежна людина вже знайшов «простий» спосіб уникати вирішення завдань і знімати напругу – вживати наркотики. В процесі вживання наркотиків людина ще більше руйнує свою соціальне життя. І коли намагається припинити своє вживання наркотиків і знімає ломку в лікарні, то по виходу з неї зустрічається зі своїм соціумом. А там що?
Роботи та навчання, швидше за все вже немає, або там накопичилася величезна кількість невирішених проблем.
Коло спілкування – це ті, хто вживає люди з якими пов’язує тільки одне – вживання наркотиків.
У родині – недовіра, контроль, маніпуляції, брехня – сім’я жила і живе в хронічному стресі.
Ось і виходить, що коли людина намагається припинити вживання і навіть якийсь час не вживає наркотики, крім постабстинентного синдрому він стикається ще зі своїм повністю зруйнованим соціумом, який треба відновлювати. При цьому навички нормального життя відсутні, а стресостійкість дуже низька.

4. Цінності
Але найголовніші порушення в життя залежної людини відбуваються в духовній сфері. І тоді ми говоримо про систему цінностей людини.
Справа в тому, що в процесі формування залежності з невблаганною послідовністю все те, що було дорого людині, все що становило його власний духовний світ – неважливо, чи усвідомлював він себе віруючим чи ні, все одно ж є духовний світ – все це віддаляється від людини , тому що в боротьбі за серце його в кожній битві перемагає наркотик. Це страшно: ось він збирав радіоапаратуру роками – і розпродає її за місяць за наркотик; були друзі – він зайняв у них грошей і тепер бігає від них, сердячись, віддавати нічим; не прийшов прощатися до вмираючої мамі – був п’яний; всі маленькі і великі цінності в його житті послідовно віддаються їм за наркотик. Ще є один? Ще зумів не продати доччині теплі речі за дозу? – Бувай. Але якщо хвороба не зупинити, то все, абсолютно все буде принесено в жертву цьому ідолу. І жах весь у тому, що справжній чоловік в ньому зовсім цього не хоче, страждає і мучиться цими втратами, але є невблаганний хід хвороби, який змушує людину зраджувати самого себе.
Отже, залежність від хімічних речовин – величезна проблема, захоплююча всі сторони життя людини, що виявляється в чотирьох головних аспектах його життя: біологічному, психологічному, соціальному і духовному. Вона захоплює людину цілком, підпорядковуючи його жахливого прагненню до самознищення.

Але цю хворобу можна зупинити – і тоді одужання стає можливим …

Всі залежні припиняють вживати наркотики. Шкода, що лише небагато за життя …