Залежним

Послуги:
  • Консультація психолога.
  • Консультація соціального працівника.
  • Індивідуальний соціальний супровід у вирішенні проблем зі здоров’ям.
  • Індивідуальний підбір реабілітаційного центру. Надання пільги в оплаті реабілітації.
  • Супровід лікаря чи консультанта стосовно лікування.

Про залежність

Момент, коли колешся не для того, щоб тобі стало добре, а щоб не було погано, настає дуже швидко. Едіт Піаф

Залежність
– це хвороба, що формально було визнано досить давно, але насправді досі багато лікарів вважають її моральною вадою, пороком, слабкодухістю, невихованістю тощо. Відголоски цієї обивательського думки відображені сьогодні в позиції суспільства до алкоголіка або наркомана: його треба ізолювати і перевиховати. Уже навіть просто неуспішність цієї позиції повинна була б наштовхнути на просту думку – як же це ми їх виховуємо-виховуємо, а вони ніяк не перевиховуються? Уявіть собі, що ви перевиховуєте хворого на туберкульоз: кашляти не можна, всіх заразиш. Не сміти! Як не соромно! І що ж, кашель мине, хворий одужає? Приблизно цим самим методом діяли протягом майже всієї історії людства – адже наркотики відомі з найдавніших часів – і намагаються діяти до сьогодні.

Фізіологія

Фізична залежність – це фізіологічна потреба організму в наркотиках (будь-яких психоактивних речовинах, які змінюють свідомість, настрій і поведінку людини). У процесі розвитку наркоманії біохімія людини переходить на інший режим роботи, і коли наркотики перестають надходити в організм, людина переживає найтяжчий стан – ломку, синдром відміни або абстиненцію, коли організм вимагає те, чого йому бракує і вкрай необхідно для життєдіяльності.

І потреба в наркотику і ломка в його відсутність ніяк не залежать від волі людини, наявності або відсутності грошей, друзів, від рис характеру або властивостей особистості. Точно так само, як діарея і нежить не залежать від бажання чи небажання людини або від сили волі.

Чому це відбувається? Щоб розібратися, необхідно зрозуміти, як функціонує організм людини.
Наш організм – це складна система, яка працює як єдине ціле. Ця система функціонує на багатьох взаємодіючих рівнях: клітини в сукупності утворюють тканини, з тканин сформовані органи, а органи об’єднуються в єдину систему-організм. Взаємозв’язок і взаємодія всіх рівнів та елементів цієї складної системи здійснюються за допомогою нервової системи. Центральна нервова система складається з головного і спинного мозку, від якого відходять нерви, за допомогою яких кожну мить передається інформація у вигляді імпульсів до всіх тканин і органів. Ці імпульси передаються від одного нейрона (клітини головного мозку, яких близько 20 мільярдів) до іншого за допомогою речовин – нейротрансмітерів або нейромедіаторів. Деякі з цих речовин передають імпульси збудження, деякі відповідають за гальмування, а деякі за відчуття комфорту і задоволення.

Для розуміння механізмів розвитку наркоманії основне значення мають такі медіатори як серотанін, дофамін і ендорфін. Їх називають гормонами щастя і тому вони об’єднані в систему задоволення людини. За своєю дією і хімічною формулою ці речовини дуже схожі з наркотиками різних груп. Вони, як і наркотики, відповідають за приємні відчуття та емоції людини.

Більшість людей хоча б раз у житті мали справу з наркотиками і алкоголем. За офіційною статистикою, 60% людей, які дожили до віку 40 років, пробували незаконні наркотики і 100% людей мають досвід вживання алкоголю (наркотик, який у нашій країні узаконений). І ті, у яких був порушений біохімічний баланс ЦНС, вперше відчувають себе добре лише спробувавши алкоголь або наркотик, тому що будь-яка з наркотичних речовин прямо або побічно «нормалізує» рівень гормонів щастя. Якщо система цінностей людини приймає цей спосіб «нормалізації» життя, то дуже скоро вона перетворюється на наркомана або алкоголіка.

Вживаючи наркотики, людина ззовні отримує те, чого їй не вистачає всередині. Відбувається різкий викид у кров гормонів щастя, і мозок починає пристосовуватися до цього за рахунок розростання кількості приймаючих ендорфіни рецепторів. Більше того, з часом всі органи звикають функціонувати тільки за наявності наркотиків, оскільки ЦНС відповідає за управління, регуляцію і координацію роботи всіх органів і систем. Оскільки мозок отримує величезну кількість наркотиків ззовні та звикає до постійної найсильнішої стимуляції, то з часом припиняє вироблення власних гормонів щастя.

Як тільки речовина припиняє надходити, в організмі відбувається потужний збій – настає синдром відміни або ломка. Органи не можуть нормально функціонувати, а «голодні» рецептори вимагають нової дози речовини. Оскільки своїх наркотиків не виробляється (або виробляється вкрай мало), то людина впадає в найтяжчий стан: болі, найсильніші депресії, відсутність сил, відчуття порожнечі, безглуздості, страх, тривога, напруга, почуття провини тощо. Якщо припинити прийом наркотиків, то через якийсь час вироблення власних ендорфінів налагодиться. Але механізм залежності вже запущено, і перша ж доза речовини навіть після тривалого утримання викличе необоротну ланцюгову реакцію і новий виток розвитку наркоманії.

Чи винен наркоман, що захворів? Не більше ніж людина, яка зламала ногу: навіщо пішов по слизькому місцю, навіщо взув це, а не інше взуття, навіщо взагалі сьогодні вийшов із дому?.. І чи є сенс у звинуваченнях? Вимагати, щоб нога негайно зрослася? Аналогічними є звинувачення і вимоги до наркомана. Замість звинувачень потрібна допомога.

Психологія

Сучасна медицина навчилася лікувати фізичну залежність від наркотиків і знімати гостру абстиненцію (ломку). Проблема в тому, що нерідко і самими наркоманами, і їхніми родичами, а іноді навіть і «фахівцями» це тимчасове полегшення і усунення наслідків наркоманії приймається за одужання від наркоманії. За таке «лікування» платять величезні гроші, на нього покладають великі надії, але, на жаль, часто все виявляється марним. Благополучно переживши відміну і ломку, наркоман дуже скоро повертається до вживання наркотиків.

Це відбувається тому, що крім фізичної, у наркомана є ще і психічна залежність від наркотиків. Коли ми говоримо про змінену психологію залежної людини, то маємо на увазі зміни у трьох сферах: почуття, думки і поведінка.

Жити в постійній гонці за наркотиком і втечі від реальності страшно. Помирають друзі, власне здоров’я погіршується з кожним днем.

Попереду маячить незавидна перспектива: в’язниця, психіатрична лікарня, самотність. Все більший і більший ступінь падіння, втрати слідують одна за одною, йдуть близькі люди, почуття провини і образи змінюють одне одного. Часом з’являється безсилий гнів: хтось має бути винен у тому, що це все сталося саме зі мною! У тому, що мені зараз, у цю хвилину погано! Агресія, словесна або фізична, дістається найближчим, хто ще залишився поруч – і знову спочатку те саме коло хворобливих відчуттів. Довго так жити важко, і залежна людина виробляє захист: вона просто перестає відчувати, ніби витісняючи всі почуття зі своєї свідомості. Але одночасно з ними вона втрачає і радість, і умиротворення, і співчуття, і жалість, і ніжність… Це ціна витіснення емоційного болю. Залишається внутрішня пустка. Алкоголізм і наркоманія – хвороба заморожених почуттів.

Такій людині дуже важко і навіть небезпечно жити, адже почуття несуть нам інформацію про світ навколо і нас самих – тут же людина виявляється сліпою. Вона живе в іншому, нереальному світі своїх фантазій, підозр і незрозумілої логіки, і з нею дуже важко взаємодіяти. Саме це і створює абсолютно немислиму самотність. Наркоман або алкоголік – пустеля без краплі почуттів у ній. Без цієї цілющої сили стосунки людей помирають. Втім, іноді пригнічені почуття вибухово виходять на поверхню: без видимої явної причини раптом вибух люті, ненависті, страху охоплює все навколо. Сам наркоман лякається цього, однак є надійний перевірений засіб від болю – наркотик. Коло замкнулося, і все триває з наростаючою силою.

Життя котиться вниз, і сама людина безсила зупинити цю божевільну гонку. І тоді, захищаючись, вона говорить: «Все в порядку! Нічого поганого не відбувається! Це неправда – я завтра захочу, і сам справлюся. Я просто ще по-справжньому не захотів. Завтра…» Вона говорить так не тільки тим, хто намагається до неї достукатися, а в першу чергу самій собі.

Люди навколо

У кожної людини є соціальне оточення. Відносини на роботі, в інституті, у школі, відносини з сусідами, з усіма людьми, які оточують наркомана або алкоголіка – ось соціальний аспект цієї хвороби.

Коли в людини виникають «нерозв’язні» завдання хоча б в одній зі сфер соціального життя, то це призводить до стресу. Якщо людина вирішує проблему – стрес був коротким і людина знайшла нові навички – стала мудрішою, сильнішою, добрішою. Якщо вона тікає від проблем, відвертається і не вирішує їх, то стрес стає тривалим, проблеми накопичуються, напруга всередині зростає.

Залежна людина вже знайшла «простий» спосіб уникати вирішення завдань і знімати напругу – вживати наркотики. У процесі вживання наркотиків вона ще більше руйнує своє соціальне життя. І коли намагається припинити вживання наркотиків і знімає ломку в лікарні, то після виходу з неї стикається з соціумом. А там що?

Роботи та навчання, швидше за все, вже немає, або там накопичилася величезна кількість невирішених проблем.

Коло спілкування – це люди, з якими пов’язує тільки одне – вживання наркотиків. У сім’ї – недовіра, контроль, маніпуляції, брехня: сім’я жила і живе у хронічному стресі.
Ось і виходить, що коли людина намагається припинити вживання і навіть якийсь час не вживає наркотики, крім постабстинентного синдрому вона стикається ще зі своїм повністю зруйнованим соціумом, який треба відновлювати. При цьому навички нормального життя відсутні, а стресостійкість дуже низька.

Цінності

Але найголовніші порушення в життя залежної людини відбуваються в духовній сфері. І тоді ми говоримо про систему цінностей людини.

Справа в тому, що у процесі формування залежності з невблаганною послідовністю все те, що було дорогим людині, все, що становило її власний духовний світ – і неважливо, чи усвідомлювала вона себе віруючою чи ні – все це віддаляється, тому що в боротьбі за духовність у кожній битві перемагає наркотик. Це страшно: ось хтось збирав радіоапаратуру роками – і розпродає її за місяць за наркотик; були друзі – позичив у них грошей і тепер ховається від них, сердячись, бо ж віддавати нічим; не прийшов прощатися до вмираючої мами – був п’яний; всі маленькі й великі цінності в житті послідовно зраджуються за наркотик. Ще є друг? Ще зумів не продати доньчині теплі речі за дозу? – Поки що. Але якщо хворобу не зупинити, то все, абсолютно все буде принесено в жертву цьому ідолу. І жах весь у тому, що сама людина можливо зовсім цього не хоче, страждає і мучиться від цих втрат, але є невблаганний хід хвороби, який змушує її зраджувати саму себе.

Отже, залежність від хімічних речовин – величезна проблема, яка захоплює всі сторони життя людини, що виявляється в чотирьох головних аспектах: біологічному, психологічному, соціальному і духовному, підпорядковуючи її жахливому прагненню до самознищення.

Але цю хворобу можна зупинити – і тоді одужання стає можливим…

Всі залежні припиняють вживати наркотики. Шкода, що лише небагато з них за життя…